У далекому 1529 році османське військо хотіло захопити Відень. Бої за місто тривали 2 тижні й закінчилася тим, що османам довелося відступити. Перша турецька облога має величезне історичне значення не лише для столиці Австрії, а й для Європи пише viennayes.eu.
Підготовка до війни
Столиця Австрії завжди вабила до себе турків. Османська імперія мала великі плани на місто, адже в ньому були важливі стратегічні об’єкти. У 1529 році Султан Сулейман I зібрав свою армію і все ж вирушив у похід, сподівання, що вдасться захопити Відень, не давали йому спокою. Щоб зрозуміти причину нападу, потрібно повернутися в минуле. У 1526 році османський правитель Сулейман I знищив військо угорського короля Лайоша II Ягеллона і здобув перемогу. Це призвело до того, що вся південна частина Угорщини перейшла до турків. Лайош загинув, дітей у нього не було, відповідно престол був вільним. Скориставшись цим Фердинанд I Габсбург, заявив про намір очолити угорський престол. На заході Угорщини його визнали. Однак був ще і Янош Запольяі, який також хотів узяти владу у свої руки, тим паче Сулейман I дав на це добро. Це й стало причиною заколоту османів.
Зрозумівши, що нічого не вирішити мирним шляхом, навесні у 1529 році Сулейман I зібрав у Болгарії все своє військо — понад 120 тисяч осіб. У його план входило захоплення всієї Угорщини та ослаблення Габсбургів. Султан довірив командування військами своєму візирові Ібрагіму-паші. З моменту підготовки до війни було зрозуміло, що все йшло не так, як хотілося туркам. Сильні зливи в Болгарії призвели до повені. Гармати й верблюди загрузли в багнюці. Туркам довелося залишити на болотах практично половину гармат, якими вони хотіли обстріляти стіни Відня.
Напад на Відень
Подолавши всі перепони на своєму шляху, на початку серпня османи прибули до угорської землі. Австрійці були готові гідно зустріти ворога. Фердинанд попросив допомоги у свого брата Карла V, але той саме воював із Францією, тому виділив йому лише кілька кавалерійських частин. Віденською армією керував маршал Вільгельм фон Роггендорф. Він дав наказ зміцнити стіни міста, надійно замурувати всі міські ворота і звести величезні земляні бастіони. Наприкінці вересня османи оточили стіни Відня. Дорогою вони розгубили багато зброї, солдати були практично не готові до битви. Ібрагім-паша був налаштований рішуче. Він послав у місто трьох європейців, щоб вони запропонували здатися. Віденське командування у відповідь відправило до турків трьох мусульман, щоб ті доповіли, що здаватися ніхто не збирається.
Невдалий відступ
Турки нещадно обстрілювали міські стіни в надії проникнути в місто, але це не дало позитивного результату. Земляні укріплення були настільки потужними, що зовсім не пошкодилися. Лучники також намагалися щось зробити, але все марно. Незабаром османи почали рити ходи й траншеї, щоб потрапити в місто, але віденці здійснювали вилазки й зривали риття траншей. У жовтні сталася найбільша вилазка. Тоді 8000 захисників Відня зруйнували багато підземних ходів ворога. Погода також виснажила османів, пішла сильна злива, яка завадила турецькій армії підірвати міський мур.
Армія ворога слабшала не по днях, а по годинах — солдати почали гинути від хвороб, ран. Зрозумівши, що нічого не вдасться, Ібрагім-паша з армією почали відступати.12 жовтня він дав наказ здійснити останню спробу штурму Відня. Але ця атака, як і попередні, була невдалою. Австрійці спритно відбили ворога. 14 жовтня османи відступили. Відхід ворожої армії став справжнім дивом для австрійців. Коли турки йшли, несподівано пустився густий сніг, що зовсім нехарактерно для тієї пори року. Вторгнення османської армії завдало великої шкоди Європі. Багато солдатів і мирних людей віддали свої життя, інші були продані в рабство.