Теодор Кернер — політик, президент Австрії, колишній мер Відня. Період його правління припав на складний етап в історії міста, проте він впорався зі своїми завданнями й зробив величезний внесок у його розвиток, пише viennayes.eu.
Все починалося з військової служби
Народився Теодор 24 квітня 1873 року в Уйсені (передмістя сучасного Комарома). Він був одним з 5 дітей Теодора Карла та його дружини Кароліни. Батько хлопчика був офіцером австро-угорської армії, проте йому довелося достроково звільнитися з військової служби через стан здоров’я, і у 1878 році сім’я переїхала до Відня. Там чоловік влаштувався працювати клерком у Міністерство фінансів.
Теодор ріс спокійною дитиною. У підлітковому віці він почав цікавитися політикою. Початкову освіту хлопець здобув у Райхенбергзькій реальній школі, далі вступив до гімназії. Потім юнак став учнем військової школи та академії. Закінчивши навчання, молодого лейтенанта прийняли на службу в місті Аграм, де в 1904 році він отримав звання майора. Цього ж року Кернера прийняли на службу в телеграф Генштабу, де він став фахівцем з модернізації телеграфної та телефонної системи в австро-угорській армії. З 1912 року по 1914 рік Теодор працював викладачем оперативної служби Генерального штабу у Віденському військовому училищі.
У Першу світову війну Кернера відправили на італійський фронт, де з 1917 року він обійняв посаду начальника штабу армій Ізонцо. У 1918 році він приєднався до новоствореної армії Німецько-Австрійської Республіки. За рік Кернер очолив президентський відділ Державного управління у військових справах і відіграв важливу роль у розвитку системи та республіки загалом.
У 1924 році Теодор отримав звання генерала і проявив свою негативну позицію щодо армійської політики. Це призвело до того, що він закінчив свою військову кар’єру. Варто зазначити, що критика, написана в роботі під назвою “Denkschrift über das Heerwesen der Republik”, опублікованій на початку 1924 року, досягла кульмінації та викликала широку суспільну дискусію.
Політична кар’єра
У 1924 році Кернер вступив до партії “SPÖ” і був обраний до австрійського парламенту. Також він став членом центрального керівництва Республіканської ліги захисту. У 1933 році Теодора призначили головою Бундесрату. Однак його політична кар’єра була перервана Громадянською війною в Австрії та встановленням фашистської диктатури. Згодом заборонивши опозиційні партії, Кернера заарештували на 11 місяців.
Вийшовши на волю, чоловік почав працювати дослідником у військових архівах, однак у 1943 році йому заборонили це робити. У 1944 році після невдалого замаху на Гітлера Теодора знову тимчасово заарештували.
У 1945 році після закінчення війни, радянські окупаційні війська призначили Кернера тимчасовим бургомістром Відня. Він ніс відповідальність за відбудову та перебудову столиці, яка дуже сильно постраждала під час воєнних дій. Крім цього, володіючи російською мовою, він намагався допомогти місцевому населенню і репатріювати військовополонених. На цій посаді він пробув 6 років.
У 1951 році в другому турі голосування Кернера обрали президентом Австрії. Це було перше всенародне обрання федерального президента в історії Другої республіки. Укладення Державного договору в 1955 році вважається головною подією його перебування на цій посаді.
Президент Кернер мирно вирішував політичні суперечки та сприяв тому, що всі партії активно співпрацювали одна з одною. У 1953 році він не дозволив “VdU” увійти до уряду концентрації, як цього дуже хотіла частина “ÖVP”.
У 1956 році політик переніс інсульт, унаслідок якого його частково паралізувало. 4 січня 1957 року Кернер помер. 10 січня пройшла похоронна процесія Рінгштрассе, на якій були присутні багато людей. Поховали колишнього мера на Віденському центральному кладовищі.