Віденська битва, яка трапилася після двомісячної облоги Відня військом Османської імперії, стала дуже важливою віхою в розгромі османів у Європі. Завдяки цій битві Австрія на десятиліття стала сильною державою Центральної Європи, пише viennayes.eu.
Напад османської армії
Протягом свого існування Османська імперія робила неодноразові спроби захоплення Відня. Причина проста — місто було стратегічно важливим вузлом. Під його контролем був Дунай, який з’єднував Чорне море з Західною Європою і багато важливих торгових шляхів.
Османи чинили дуже хитро і розумно, адже хотіли здобути перемогу. Перш ніж захопити місто, вони протягом багатьох років готувалися до наступу. Спочатку почали лагодити дороги, мости, які вели до Австрії. Далі звезли туди з усієї країни зброю, військове спорядження та артилерію. Також упродовж тривалого часу Османська імперія “втиралася в довіру” людей, підтримувала угорців і некатолицькі меншини, які мешкали в зайнятій австрійцями частині Угорщини.
Австрійців не влаштовувала політика імператора Леопольда I, палкого прихильника католицької контрреформації, а це було дуже вигідно туркам. Зрештою невдоволення і настрої османів призвели до відкритого повстання проти Австрії. У 1681 році протестанти й противники Габсбургів об’єдналися з турками. Повстання у Верхній Угорщині очолив дворянин Імре Текелі. Султан Мехмед IV підтримав протестантів.
19 жовтня 1682 року 200-тисячна армія покинула Стамбул. Зиму вони провели в Едірне і навесні дійшли до Белграда (столиці Сербії). Там султан Мехмед IV доручив верховне командування армією своєму візиру Кара Мустафі Паші. На нараді всіх пашів поставили мету — напад на Відень.
7 липня відбулися сутички під Петронелль-Карнунтум. Того ж дня імператор Леопольд I разом з сім’єю покинув Відень і втік до Лінца. Військове командування містом було передано графу Ернсту Рюдигеру фон Штарембергу.
Облога Відня
Після першої облоги у 1529 році за наказом Фердинанда I всі застарілі кріплення були розширені. Сучасний комплекс становили 12 бастіонів, з’єднаних вилами. Перед валами розташовувалися редути й гласис. Це були не засаджені зеленню зони перед міським муром, що забезпечували чисте поле для стрільби силам оборони.
Віденська армія, що складалася з 16 000 солдатів, очікувала наступу ворога, на лівому березі Дунаю напоготові стояла кавалерія (кінні солдати) герцога Карла V Лотарингського. 15 липня османи вимагали від графа Штаремберга здати місто. Коли він відмовився, почалася облогова війна.
Турецька артилерія вела безперервний вогонь, 310 віденських гармат давали вогонь у відповідь. Для оборони було всього 4000 боєздатних людей. Тоді граф Штаремберг звернувся до польського короля Яна III Собеського по допомогу.
Звільнення міста
Уже 15 серпня польський король Ян III Собеський зі своєю армією вийшов із Кракова в бік Відня. Біля Тульна Собеський об’єднав свою армію з саксонськими, імперськими, баварськими військами. 70-тисячна армія підійшла до окупованого міста через гори північного Віденського лісу. 12 вересня з гори Каленберг армія атакувала ворога. Французький інженер Дюпон, який служив у поляків, писав у своєму щоденнику, що дим і полум’я огорнули Відень так, що між ними було видно лише верхівки веж. Крім того, 200000 османів у бойовому порядку розташувалися перед своїм табором на ділянці від Дунаю до гір.
Попри велику перевагу в чисельності, лінія оборони ворога була прорвана. Поляки почали вести запеклі бої. Після того як основна частина османського війська була розбита, ті, хто вцілів, кинулися тікати.
Спочатку вони ховалися біля річки Рааба, а потім відступили до Белграда.
Протягом 16 років турки чинили спроби вести наступальні дії, але все було безрезультатно. Лише після багатьох негативних подій вони остаточно визнали свою поразку.