Історія Відня – це не лише величні палаци та мистецькі шедеври, а й шлях до емансипації, що прокладали жінки. Тема жінок та їх прав у Відні в минулому розкриває захопливу, а часом і драматичну сторінку боротьби за рівноправність. Від перших кроків до отримання права голосу до зростальної політичної активності та представництва, жінки Відня поступово, але впевнено змінювали політичну ситуацію в місті. Далі на viennayes.eu.
Шлях до рівноправності через боротьбу
Історія боротьби за виборчі права жінок у Відні є яскравим прикладом наполегливості та прагнення до рівноправності. До 1907 року, попри запровадження загального чоловічого виборчого права, більшість жінок залишалися позбавленими цього фундаментального права. Навіть ті, хто володів майном, не могли голосувати через застарілу систему, яка обмежувала доступ до виборів за соціальним та майновим цензом.
У відповідь на цю несправедливість, у Відні розгорнувся потужний рух за жіноче виборче право. Жінки активно організовувалися, проводили масштабні демонстрації (як та, що зібрала понад 20 000 учасниць у 1911 році), створювали жіночі асоціації та проводили з’їзди, привертаючи увагу до своїх вимог.
Ці зусилля не були марними. Після здобуття жінками права голосу, на виборах 1919–1930 років застосовували цікавий експеримент: використовували бюлетені різного кольору для чоловіків та жінок. Це дозволило дослідникам вивчити та проаналізувати вплив жіночих та чоловічих голосів на загальні результати виборів, що стало важливим кроком у розумінні нової політичної динаміки. Цей період символізує не лише здобуття формального права, а й початок активної участі жінок у формуванні політичного майбутнього Відня.
Запровадження загального жіночого виборчого права в Австрії
Історичний момент для австрійського суспільства настав 12 листопада 1918 року, коли ухвалили доленосний закон. Він запроваджував «загальне, рівне, пряме і таємне виборче право всіх громадян незалежно від статі». Ця подія стала фундаментом для повноцінної участі жінок у політичному житті країни.
Практичне застосування нового закону не забарилося. Вже 16 лютого 1919 року відбулися перші парламентські вибори, на яких жінки вперше в історії отримали можливість реалізувати своє право голосу. Явка серед жінок склала 82,1%, що лише трохи поступалося явці чоловіків (86,98%) і свідчило про їхню високу зацікавленість та готовність долучитися до формування майбутнього країни.
Ці зміни швидко поширилися й на місцеве самоврядування. 4 травня 1919 року відбулись перші загальні вибори у Віденській міській раді (Gemeinderat). На цих виборах жінки не лише голосували, а й могли бути обраними до органу місцевого самоврядування. Результати виявилися знаковими: зі 165 новообраних депутатів 22 були жінки.
Перші жінки-депутатки Австрії
Історія австрійської демократії зробила значний крок вперед 4 березня 1919 року, коли до Парламенту вперше увійшли вісім жінок-депутаток. Це стало переломним моментом, що ознаменував початок нової епохи в політичному житті країни.
Сім жінок представляли Соціал-демократичну партію. Серед них були такі видатні особистості, як Анна Бошек (Anna Boschek), Адельгейд Попп (Adelheid Popp) та Амалія Зайдель (Amalie Seidel). Їхня присутність у законодавчому органі підкреслювала наростальний потенціал соціал-демократичного руху та його відданість ідеям рівності.
Особливе місце в цій історії посідає Адельгейд Попп. Саме завдяки їй у 1919 році відбулася перша жіноча промова в Національній раді. У своєму виступі вона рішуче закликала до реформи сімейного права, виступаючи за зміни, які мали покращити становище жінок у суспільстві. Її промова стала потужним символом нової ролі жінок у політиці та їхньої готовності боротися за свої права та інтереси.
За кого голосували жінки на початку XX століття?
На початку XX століття, після здобуття виборчого права, жінки Австрії продемонстрували надзвичайно високу політичну активність. Під час перших виборів на Установчих Національних зборах, що відбулися 16 лютого 1919 року, майже всі жінки, які мали право голосу, прийшли на виборчі дільниці, забезпечивши дуже високу явку.
Цікаво, що в деяких федеральних землях, таких як Тіроль та Форарльберг, голосування було обов’язковим. Це рішення було прийнято через побоювання, що католицькі жінки, зокрема, можуть залишитися вдома і не брати участі у виборах.
Однак ці побоювання виявилися безпідставними. Попри те, що Соціал-демократична партія тривалий час була активним поборником виборчого права для жінок, саме Християнсько-соціальна партія здобула найбільше голосів серед жіночого електорату на виборах 16 лютого 1919 року. Цей факт свідчить про складні політичні уподобання жінок того часу та вплив традиційних цінностей на їхній вибір.
Спроби позбавлення жінок виборчого права
В історії Габсбурзької монархії право голосу довгий час було тісно пов’язане з майновим цензом та сплатою податків. Участь у виборах могли брати лише особи, які мали певний достаток або займали особливе становище у суспільстві, і це правило діяло незалежно від статі. Таким чином, певна кількість жінок, які відповідали цим критеріям, мали обмежене право голосу.
Однак, ситуація кардинально змінилася з ухваленням Виборчого указу Рейхсрату 1907 року. Цей указ запровадив загальне та рівне виборче право, але виключно для чоловіків. Це рішення призвело до неочікуваних наслідків: ті кілька привілейованих жінок, які раніше мали право голосу, тепер його втратили.
Хоча деякі з них ще могли користуватися окремими виборчими правами на рівні штатів та муніципалітетів, ці правила були вкрай непослідовними та фрагментованими. Цей період став яскравим прикладом спроби обмежити участь жінок у політичному житті, попри їхні попередні здобутки. Це також підкреслює складність боротьби за жіноче виборче право, де прогрес часто був нелінійним.
Вплив війни на права жінок
Перша світова війна стала переломним моментом, який кардинально змінив соціальний та економічний статус жінок. Коли чоловіки масово вирушили на фронт, жінки взяли на себе виконання багатьох професій, які раніше вважалися суто чоловічими. Вони працювали кондукторами, листоношами, а також на інших відповідальних посадах.
На передовій жінки відігравали життєво важливу роль як медсестри, рятуючи життя та полегшуючи страждання поранених. У тилу вони активно долучалися до збору припасів та коштів, а також організовували громадські обіди, борючись із голодом та нестачею продовольства.
Цей безпрецедентний внесок у військові зусилля та підтримку тилу не лише продемонстрував їхню витривалість і здібності, а й значно посилив жіночу впевненість у собі. Кульмінацією цих змін стало конституційне закріплення загального та рівного виборчого права для жінок 12 листопада 1918 року. Війна, попри всі її жахи, стала каталізатором для фундаментальних змін у суспільстві, відкривши жінкам шлях до повноцінної участі в політичному житті.
Історія жінок Відня – це яскраве свідчення непереможної сили та рішучості. Вони пройшли дивовижний шлях: від повної політичної ізоляції до активної та впливової участі у політичному процесі. Цей стрімкий прорив став можливим завдяки їхній невтомній боротьбі за рівноправність. Перші жінки-депутатки не просто зайняли свої місця у владних кабінетах, вони стали справжніми лідерками, які реально впливали на законодавство. Завдяки їхній праці та невтомності вдалося домогтися важливих реформ у сімейному праві, наблизитися до рівної оплати праці та закласти фундамент для подальшої боротьби за гендерну справедливість. Їхній приклад доводить, що навіть у найскладніші часи рішучість і спільні дії можуть призвести до фундаментальних змін.
Джерела: www.geschichtewiki.wien.gv.at, www.wien.gv.at, www.heute.at, www.parlament.gv.at, www.demokratiezentrum.org