Ще з часів Другої світової війни за Віднем закріпилася слава шпигунської столиці Європи. Спецслужби, які працювали в той період, присутні у місті й тепер. За різними даними відомо, що у Відні працюють від 2000 до 3000 агентів та інформаторів. Більшість з них займаються економічним і технологічним шпигунством, пише viennayes.eu.
Особливості шпигунства у Відні
Австрія була центром шпигунської діяльності з кінця 19 століття, коли туди стікалися люди з великої Австро-Угорської імперії. Її розвал, а також сум’яття, що настало за Першою світовою війною, в Центральній Європі призвели до того, що дедалі більше розвідок облаштовували свою резидентуру саме у Відні.
Між двома світовими війнами Відень остаточно став центром європейського шпигунства. Потім, під час Третього рейху, німці оцінили місто як місце, де можна збирати дані про те, що відбувається в південній і східній Європі.
Після Другої світової війни Відень розділили на 4 зони, де розвідки країн-союзників боролися за вплив і змагалися одна з одною під час збору інформації, і тоді місто знову стало розсадником агентів та інформаторів.
Це зовсім не дивно, адже Австрія в той час була сповнена біженців і людей, які шукали будь-який заробіток. Було багато тих, хто мав у своєму розпорядженні важливу інформацію, за якою полювали спецслужби. Деякі інформатори були в такому тяжкому становищі, що продавали її за їжу чи випивку. Агенти ЦРУ і КДБ були лідерами в розвіддіяльності у Відні.
Шпигунська діяльність у Відні
Американці та британці мали всі можливості в австрійській столиці для ведення шпигунської діяльності. У 1948 році британська розвідка таємно проклала тунель завдовжки 20 метрів, який дозволив їм підібратися до телефонних кабелів, що з’єднували радянську комендатуру з окупаційною зоною в північно-східній Австрії. Завдяки цьому Великій Британії вдалося отримати інформацію, що СРСР не хоче поширення конфлікту з Корейського півострова на Європу. Відштовхуючись від цих відомостей, американці посилили свою активність в Азії.
У 1955 році Австрія прийняла нейтралітет, союзники відкликали з Відня багатьох своїх співробітників, але певний контингент все ж залишився. Шпигуни продовжували обмінюватися інформацією і грошима, використовуючи місто як базу, щоб планувати секретні операції, акти саботажу і навіть убивств. У цих шпигунських справах брали участь російські та американські агенти. Яскравий тому приклад радянські шпигуни, які за дорученням Москви створили по всьому місту схованки зі зброєю. Важливо зазначити, що якби СРСР напало на Захід, то партизани-комуністи могли використати заховану зброю.
У планах КДБ були навіть теракти: вони збиралися, наприклад, підірвати нафтопровід, щоб отруїти води Боденського озера. Інші шпигуни добре вливалися в політичні кола. Співробітникам радянських спецслужб допомагали в роботі колеги з країн Східного блоку. Угорщина і Чехія також надіслала до Відня своїх агентів, які влилися непомітно в потік біженців.
У 1970 році на берегах Дунаю звела свій комплекс ООН, у якому тепер працює близько 5000 осіб. Там розташоване, зокрема, оонівське Управління питаннями космічного простору та Міжнародне агентство з атомної енергії. Всі ці організації регулярно проводять конференції, конгреси, симпозіуми, на які з’їжджаються фахівці з усього світу, а після засідань їздять містом. Серед великої кількості чиновників та експертів зачаїлися сотні шпигунів.
Австрійські спецслужби знали, що конференції — це всього лише прикриття, а їхня країна стала ярмарком шпигунів, де легко зав’язати вигідні контракти людям з усього світу. Особливий шпигунський статус отримав аеропорт у розташованому неподалік Відня містечку Швехат. Саме там приймали гостей та обмінювали агентів. Останній обмін, який викликав резонанс, відбувся у 2010 році. Тоді в аеропорт прилетіло 2 літаки. Американський лайнер привіз російських шпигунів, а другий — американських і британських. Судна встали поруч, загороджуючи від чужих очей те, що відбувалося на землі між ними.
Дослідник шпигунства з Граца Зиґфрід Бір стверджує, що станом на 2023 рік у Відні близько 7000 осіб є шпигунами. Всі вони працюють під прикриттям у посольствах і міжнародних організаціях.