Друга світова війна принесла багато бід і горя австрійцям. Вона нещадно забирала життя й руйнувала долі. Дуже довго люди чекали перемоги. У 1955 році був підписаний договір, який поклав початок політичній незалежності Австрії, гарному економічному розвитку країни, пише viennayes.eu.
Нове життя після війни
Одразу після закінчення війни, у квітні 1945 року, Австрії вдалося швидко відновити всі демократичні структури. Водночас новостворена Друга республіка залишалася значною мірою залежною від 4 союзних держав, які увійшли в історію країни як визволителі, а невдовзі проявили себе як окупанти.
В економічному та соціальному плані майбутнє від самого початку було невизначеним. Наприкінці війни в країні панував голод, насильство, а житло людей та інфраструктура сильно постраждали від бомбардувань.
У 1940 році почала поступово поліпшуватися економіка багато в чому завдяки американській програмі відновлення Європи “ERP”. Австрійська республіка отримала 1 мільярд доларів у вигляді кредитів на відновлення. Звісно, американські програми допомоги не були цілковито альтруїстичними, оскільки передбачалося, що ринкова економіка рухатиметься як успішна модель порівняно з плановою радянською. У 1953 році економічне піднесення стало ще більшим, нові споживчі товари були доступними багатьом. Особливо це стосувалося електричних побутових приладів, які відкрили нову еру електрифікованих домогосподарств.
У період економічного буму Австрія все активніше прагнула політичної незалежності. Минуло багато років з численними зустрічами, що розчаровували, з приводу міжнародного договору. І незабаром у переговорах, що зайшли в глухий кут, відбулося зрушення.
У 1955 році газета “Wiener Zeitung” писала, що австрійський народ пережив “тріумф десятиліть” наполегливої боротьби за свою свободу і незалежність. Міністри закордонних справ союзних держав і Австрії підписали договір, раніше узгоджений у Відні. Церемонія відбувалася в Мармуровій залі Верхнього Бельведера. Під будівлею зібралася велика кількість людей, у руках вони тримали червоно-білі прапори й плакати, всі були сповнені надії на світле майбутнє. Нарешті настав той момент, коли Австрія стала вільною республікою.
Повернення до Відня
Новий суверенітет Австрії змінив Відень. Насамперед він подарував можливість людям, які тікали з рідного міста від війни, повернутися. Бургомістр Франц Йонас звернувся до ООН і міжнародних організацій із закликом перенести свої об’єкти до Відня і зробити його містом конгресів. Окреме місце було відведено розвитку міжнародного туризму, який окрім економічного аспекту мав виконати миротворчу функцію. У середині 1955 року віденський парламент ухвалив закон про розвиток туризму, який також передбачав проведення цільових рекламних кампаній і повну реорганізацію туристичної сфери. Преса, радіо, брошури кількома мовами також відіграли велику роль у цьому процесі.
Наприкінці 1955 року газета “Wiener Zeitung” повідомляла про нову рекордну кількість туристів. За рік Відень відвідало понад 1 мільйон осіб. Місто впевнено зверталося до міжнародної аудиторії, як і на відкритті фестивальних тижнів у червні 1955 року. Завдяки сталій мобільності до Відня знову почало приїжджати все більше гостей з-за кордону. У зв’язку з цим у 1955 році кількість автомобілів у місті зростала. Виникла проблема – помітна нестача паркувальних місць. Щоб гарантувати ефективний міський рух, потрібно було розділити різні види транспорту та реорганізувати перехрестя вулиць, спроєктувати переходи системи кільцевих розв’язок. Згодом це все зробили.
Інфраструктурні заходи були одним з найважливіших завдань сучасного Відня. Про реконструкцію мостів Дунайського каналу, нову розв’язку на Пратерштерні повідомлялося постійно. З гордістю також відмічалися останні технічні новинки в “Opernpassage”, який відкрився в листопаді 1955 року. Ультрасучасні ескалатори, здатні перевозити кілька тисяч людей на годину, крамниці, хороша вентиляція та віденська кава мали гарантувати приємне перебування в підземному переході.
Сучасна інфраструктура також вказувала на те, що місто ставало кращим. У 1953-1955 роках на місці зруйнованої війною споруди наприкінці Рінгштрассе, побудували 73-метрову будівлю для компанії “Wiener Städtische Versicherung”. Її проєктом займався Еріх Больтенштерн. Незабаром вона стала архітектурною пам’яткою міста.
Відень культурна столиця
З відходом військ союзних держав, які принесли в місто різну глобалізовану культуру, художнє натхнення, Відень втратив певний ступінь інтернаціональності. Мистецтво і музика мали проявити зв’язок Відня зі світом, і Віденський фестиваль вважався ідеальним для цього. У 1955 році відкрилася виставка “Europäische Kunst – gestern und heute”. Роботи з європейських колекцій представляли мистецтво минулого і свідчили про інтерес до міжнародного мистецтва. Проте ще більше значення мало сприйняття Відня як “світової столиці музики”. Унікальна класична музика чудово поєднувалася з австрійським патріотизмом.
Економічне піднесення увінчалося новим політичним початком. Що стосується минулого, то тепер усім стало зрозуміло, що краще забути, а що запам’ятати. У центрі уваги було майбутнє.