В період німецької окупації Відня відбулася значна трансформація на ринку праці: роль жінок у промисловості та на підприємствах відчутно зросла. Вони активно заповнювали вакантні робочі місця, спричинені мобілізацією чоловіків, і стали ключовою робочою силою як у цивільному виробництві, так і в тилових службах. Попри зростальну економічну важливість, власне трудове життя робітниць було жорстко підпорядковане політиці нацистського режиму. Їхня праця регулювалася такими процесами, як «аріїзація», примусова мобілізація робочої сили та, у багатьох випадках, застосування примусової праці. Далі на viennayes.eu.
Трохи про те, як жінки Відня опанували промисловість та сфери послуг
Протягом років Другої світової війни, особливо з 1939 року і до середини 1940-х, економіка Третього Райху, включно з Австрією, пережила різкий приплив жіночої робочої сили. Це була загальноєвропейська тенденція, спричинена масовою мобілізацією чоловіків на фронт. Відень, як великий промисловий та адміністративний центр, став наочною ілюстрацією цієї зміни.
Жінки масово рекрутувалися для заміщення вакансій на фабриках, комунальних роботах, у транспорті та на складах. У Німеччині загальний відсоток зайнятих серед жінок зріс приблизно з 26% до 36%. Віденські жінки зайняли ключові позиції у секторах, життєво важливих для функціонування міста та підтримки військової економіки:
- Виробництво та легка промисловість. Жінки традиційно становили значну частку персоналу в таких важливих для Відня галузях, як текстильні фабрики, швейні цехи, кондитерські та харчова промисловість. Дослідження того періоду показують високу мобільність жіночої робочої сили та серйозні організаційні зміни в цих галузях, що забезпечували як потреби цивільного населення, так і тилові замовлення.
- Будівництво та муніципальні роботи. Жінки, включно з мобілізованими та примусовими робітницями, брали участь у важких роботах. Муніципалітет Відня використовував як місцевих, так і іноземних робітниць для будівельних та відновлювальних робіт, зокрема, для ремонту інфраструктури після повітряних атак. Публікації Wien Museum підтверджують масштаби залучення примусової робочої сили, зокрема, на будівництві.
- Транспорт, логістика та адміністрація. Через мобілізацію чоловічого населення, жінки перебрали на себе численні функції у сферах обслуговування. Вони працювали на залізниці, пошті, канцеляріях та на складах, забезпечуючи безперебійну роботу тилу та адміністративних служб.
Таким чином, під час окупації віденські жінки перетворилися на незамінний трудовий резерв, який підтримував економічне та соціальне життя міста, хоча їхня діяльність була жорстко обмежена та контрольована політикою нацистського режиму.
Примус замість вибору: трагічна роль жінок у системі «Zwangsarbeit»
Участь жінок у виробничому процесі окупованого Відня мала не лише економічний, але й трагічний примусовий характер. Внесок десятків тисяч жінок у функціонування австрійських та німецьких підприємств був фактично примусовою працею («Zwangsarbeit»). Іноземні громадянки, часто депортовані або мобілізовані проти своєї волі, становили значну й болісну частину робочої сили.
Система примусової праці була ключовою для підтримки військової економіки Третього Райху. Загалом, протягом Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини було вивезено понад 12 мільйонів людей. Саме примусові робітники підтримували життєво важливі сфери, такі як постачання сільськогосподарської продукції та виробництво зброї. Промисловість отримувала прямий прибуток від такого розширення виробництва.
Влітку 1944 року, на піку експлуатації, у Німецькому Рейху працювали не лише шість мільйонів цивільних примусових робітників, але й два мільйони військовополонених та понад півмільйона в’язнів концентраційних таборів. На окупованих територіях мільйони, жінок та дітей (і чоловіків) були змушені працювати на ворога. Для жінок, мобілізованих у Відні чи депортованих туди, це означало повне підпорядкування їхнього трудового життя агресивній політиці режиму, де свобода вибору та гідність були повністю відсутні.
В мережі вже з’явились великі архіви та збірки інтерв’ю з колишніми примусовими працівницями, які зберігають пам’ять про цей трагічний досвід.
Витіснення єврейських жінок з економіки Відня
Внаслідок нацистської політики «аріїзації» та жорстоких расових законів, економічний ландшафт Відня зазнав докорінних змін, а єврейські жінки втратили своє місце у професійному житті міста. Жінки, які до 1938 року були невіднятною частиною сімейного або приватного бізнесу, виявилися першими жертвами цієї політики. Вони були витіснені зі своїх робочих місць, депортовані або змушені емігрувати. Одночасно відбулася відчутна зміна власності: єврейські підприємства були конфісковані або примусово передані іншим.
Ці дії призвели до різкого скорочення професійного внеску єврейських жінок у віденську економіку, спричинивши не лише особисті трагедії, але й глибокі, примусові трансформації у структурі місцевого бізнесу. Їхнє виключення з економічного життя стало жорстокою ілюстрацією того, як політичний режим використовував расову дискримінацію для перерозподілу ресурсів та робочої сили.
Опір та лідерство серед жінок
На тлі жорсткого політичного контролю та примусової праці, деякі віденські жінки демонстрували не лише високу професійну адаптивність, але й індивідуальну ініціативу, а подекуди — і опір.
Жінки, заміщуючи мобілізованих чоловіків, взяли на себе виконання ролей, які раніше вважалися суто чоловічими. Вони керували цехами, організовували складні системи постачання та здійснювали менеджмент локальних служб. Ця нова відповідальність вимагала не лише кваліфікації, але й здатності приймати рішення в умовах постійного дефіциту та зовнішнього тиску.
Історія Відня того періоду знає приклади жінок, які боролися за права та гідність. Життя активісток міжвоєнного періоду яскраво демонструє ціну такого опору в часи нацизму. Однією з таких активісток була Кете Лейхтер (Käthe Leichter). Її доля слугує трагічним символом. Бувши відомою дослідницею та активісткою у міжвоєнний період, її життя й загибель стали прямим свідченням того, якою була ціна захисту робітничих та жіночих прав за нацистського режиму. Її боротьба підкреслює глибокий конфлікт між ідеалами соціальної справедливості та тоталітарною ідеологією.
Соціальні та доглядові ролі жінок: підтримка тилу
Крім промислового та адміністративного секторів, жінки виконували життєво важливі тилові ролі, які забезпечували працездатність міста та виживання родин. Вони працювали медсестрами, соціальними робітницями, керували дитячими закладами та продовольчими кухнями. Ці служби безпосередньо підтримували працездатність підприємств, піклуючись про сім’ї робітників і мобілізованих солдатів.
Щоденники та свідчення жінок, збережені з 1945 року, підтверджують критичну важливість їхньої доглядової та благодійної діяльності для забезпечення мінімального рівня соціальної стійкості у Відні.
Таким чином, під час окупації віденські жінки проявили себе не лише як необхідний робочий ресурс, але і як суб’єкти історії, здатні до лідерства, опору та забезпечення життєздатності громади.
Джерела: www.striking-women.org, magazin.wienmuseum.at, www.nationalww2museum.org, www.zwangsarbeit-archiv.de